Випуск №4, СТАТТЯ №1, 2005

Празник Благовіщення Пресвятої Богородиці


Архангельським голосом кличемо до Тебе, Пречиста: «Радуйся благодатна, Господь з Тобою». (Величання празника).

«Сьогодні початок нашого спасіння і сповіщення відвічного таїнства: Син Божий стае Сином Діви» (Тропар празника). Ось таким похвальним гімном наша Церква вітає празник Благовіщення Пресвятої Богородиці, називаючи його початком нашого спасіння. І справді, бо цей празник належить до найважливіших празників нашого церковного року. Про його важливість говорить нам уже сама назва в наших богослужебних книгах: «Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії».

Св. Атанасій Великий (†373) у своїй проповіді на Благовіщення називає цей празник першим у ряді празників, бо з нього починається спасіння людського роду. Основа цього празника це радісна подія Благовіщення описана у Євангелії від св. Луки (І, 26-28). Благовіщення дає початок цілому ряду великих таїнств із життя Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері. Празник Благовіщення належить не тільки до 12 великих празників нашої Церкви, але його служба відправляється навіть тоді, коли він випаде на Квітну Неділю, Велику П'ятницю чи Христове Воскресіння.

Важливість Таїнства Благовіщення

Таїнство Благовіщення має превелике значення, бо від нього починається Новий Заповіт. На благу вість Архангела про втілення Божого Сина чекало людство довгі тисячоліття. На ту благу вість чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних в переддвер‘ї пекла. З цим днем сповнилася Божа обітниця послати Спасителя, бо цього дня «Слово стало тілом, і оселилося між нами» (Йоан 1, 14).

У проповіді на Благовіщення, котру приписують св. Івану Золотоустому, читаємо: «Архангел Гавриїл був посланий об'явити всесвітнє спасіння. Гавриїл був посланий принести Адаму обітницю про повернення з неволі. Гавриїл був посланий, щоб створіння заручити з Творцем. Гавриїл був посланий до живої палати Царя ангелів. Гавриїл був посланий до Діви збереженої для Сина. Був посланий ангел, щоб вказати на Сонце правди. Був посланий ранок, що передує світлу дня. Був посланий Архангел Гавриїл, котрий вказує на Того, Хто знаходиться у Отця Небесного». (Твори, Том 8, ст. 854).

З моменту Благовіщення, Божий Син починає перші хвилини Божого земного життя в дівочому лоні Пречистої Діви Марії. На тлі цього празника ясно виступають її привілеї Богоматеринства і Приснодіви.

Історія Празника

Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві на при кінці IV-го або на початку V-го ст.. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов'язковим у цілій Римській імперії. В перших століттях цей празник рахувався Господнім, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви, як «Христове Зачаття», «Благовіщення про Христа», «Початок Відкуплення», «Благовіщення», «Благовіщення Ангела Марії», «День Привітання», «День або Празник Благовіщення». Тільки в VII-му ст. затверджується сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: «Благовіщення Пресвятої Богородиці», а сам празник ставиться поміж Богородичні празники.

На святкування празника в дні 25 березня (Схід. 7 квітня) вплинув празник Христового Різдва, що наступає дев'ять місяців після Благовіщення. Притому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня (Схід. 7 квітня) відбулося втілення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна Хроніка з 624 року і також Константинопольська Пасхальна Хроніка з початку VII-го ст. згадує про празник Благовіщення 25 березня (Схід. 7 квітня).

Службу на цей празник склали св. Іван Дамаскін, св. Косма Маюмський, Теофан, єпископ Нікейський. Наступного дня після празника Східна Церква святкує «Собор Св. Архангела Гавриїла». Це давній звичай Східної Церкви, щоб наступного дня після великого празнику віддавати почесть тим особам, що в події празника приймали безпосередню участь.

Празник Благовіщення зі Сходу на Захід приходить десь між 660 і 680 роком. Він спочатку уважався Господським празником і мав різні назви, як «Господне Благовіщення», «Христове Благовіщення», «Зачаття Христа», «Празник Втілення», «Благовіщення Ангела Пресвятої Діві Марії», «Благовіщення Св. Марії про Зачаття». Церковний Собор у Толедо 656 року говорить про Благовіщення у дні 25 березня, але переносить його на 18 грудня. Причиною цього було те, що старовинний звичай не дозволяв святкувати празники під час Великого посту. Згодом в XI ст. всі Церкви на Заході знову починають святкувати Благовіщення 25 березня. Вірмени празнують Благовіщення 7 квітня тому, що вони Христове Різдво і Богоявління святкують разом в один день, 6 січня. Подія Благовіщення є улюбленою темою в іконографії.

Празник Благовіщення в Русі-Україні був після Успіння другим Богородичним празником, якому в Києві була присвячена церква в першому столітті християнства. Князь Ярослав Мудрий на золотих воротах у Києві збудував храм у честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. «В 1037 році — каже наш найстарший літопис — заснував Ярослав великий город Київ, що має золоті ворота. Побудував і церкву св. Софії, Премудрості Божої, митрополичу, а далі кам'яну церкву Благовіщення Св. Богородиці на золотих воротах. А це тому побудував премудрий князь Ярослав церкву Благовіщення на воротах, щоб завжди була радість тому місту Благовіщенням Господнім і молитвою Пресвятої Богородиці й архангела Гавриїла». В храмі Благовіщення князь Ярослав Мудрий 1037 року віддає під опіку Божої Матері весь український народ.

Богослужіння Благовіщення

Богослужіння празника Благовіщення повне піднесених, величних і радісних гімнів. Багато разів тут повторюється добре нам знаний привіт ангела: Радуйся! Головні мотиви тієї святої і неземної радості — це втілення Божого Сина, це привілеї Богоматеринства і Дівицтва, це спасіння людського роду. В радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння. «Днесь радість Благовіщення, — співаємо на стиховні вечірні — торжество Діви, земля і небо еднаються, Адам обновляеться і Ева звільняеться від печалі». На утрені говоримо: «Днесь все створіння радіе, бо Тобі, каже Архангел: Радуйся, благословенна, Всехвальна і Пречиста Мати Христа Бога». Канон утрені звертає на себе увагу тим, що він складений у формі діалогу Пресвятої Богородиці й Архангела. Ось приклад: Богородиця: «Почувши, Гавриїле, радісний голос слів твоїх, я наповнилася божественною радістю, бо ти проголошуеш радість». Ангел: «Тобі дана радість, божественна Богомати. Всі створіння, Богоневісто, говорять Тобі: Радуйся! Ти бо едина Чиста була вибрана на Матір Божого Сина» (6 пісня).

Ангел говорить до Пресвятої Богородиці з якнайбільшою пошаною і для Неї, як Богоматері, має слова найвищої похвали і подиву: «Відкриваючи Тобі предвічний план, Дівице, — каже стихира вечірні — Гавриїл станув і, вітаючи Тебе, сказав: «Радуйся, земле незасіяна. Радуйся, мосте, що ведеш до неба, і висока драбино, котру бачив Яків у сні. Радуйся Маріе, Господь з Тобою».

Головне джерело тієї радості це втілення Божого Сина й наше спасіння: «...Дівоче лоно приймае Сина. Дух Святий сходить, Отець з висот дае згоду, і примирення відбуваеться спільною радою. Промовляймо: «Радуйся, повна ласки, бо з Тебе спасіння Христос Бог наш принявши, нашу природу злучив її з собою. Його моли за спасіння душ наших». (Стихира стиховні вечірні).

Благовіщення Пресвятої Богородиці




АКЦІЯ!


Вам подобається образок ???

Ви можете замовити його через Інтернет!


50 коп.


Промінь Любові № 4, Квітень 2005, Стаття № 1

Надрукувати цей текст?




Новости ХМАО, городов округа,
Hosted by uCoz