Випуск №4, СТАТТЯ №3, 2005

Наслідування Ісуса Христа - Філософія життя згідно Томи Кемпійського 2

Про щире виправлення цілого нашого Життя

Будь чуйний і пильний у духовному житті і думай над тим, навіщо ти народився на цей світ? Чи не для того, щоб жити для Бога і стати побожною людиною?

Тому будь поступливим, бо незабаром буде відплата за твої старання і тоді вже не буде в тебе ні страху, ані болю. Старайся зараз і ти отримаєш блаженний відпочинок і віковічну радість, потім.

Коли вірно і щиро працюватимеш на собою, то й Бог без сумніву буде щедрий у заплаті. Маєш надіятися на те, що досягнеш перемоги; але не треба занадто надіятися на себе, щоб ти часом не зупинився або не загордився.

Коли людина сумнівається і перебуває між страхом і надією, вона часто запитує себе:

«О, якби я знав, чи витримаю до кінця!»

І Бог запитує: «А якщо би ти це знав, що ти тоді б робив?» Не сумнівайся в собі! І тривожна непевність вмить зникне. «Уповай на Господа й твори добро – каже Пророк – щоб жити на землі й безпечним бути» (Пс. 36,3).

Є тільки одна річ, котра стримує багатьох людей від поступу і щирого виправлення свого життя – страх перед труднощами. Чим більше людина перемагає себе, тим більше просувається вперед і тим вищу ласку заслуговує собі. Є дві речі, які особливо потрібні щоб досягнути великої поправи в житті, а саме: потрібно силоміць відірватися від того, до чого тягне людська природа, і – прискіпливо намагатись досягнути ті чесноти, яких тобі бракує, особливо. Остерігатися найбільше того, що тобі частіше не подобається в інших людях.

Завжди дбай про свій поступ уперед; коли бачиш або чуєш про добрий приклад, хай він тебе завжди спонукає до наслідування. А коли побачиш щось погане, то остерігайся робити теж саме; а якщо це вже сталося, то чимскоріше виправи те, що ти зробив. Яким поглядом ти дивишся на інших людей, так й інші люди дивляться на тебе. Як мило і гарно дивитися на жваву та побожну людину. А як сумно і гірко дивитися на таких людей, які поводиться непристойно, коли вони не виконують свого високого покликання – служити Богу!

Наскільки шкідливо занедбувати обов'язки свого покликання, і звертатись до того, що нам шкодить! Нехай образ Розіп’ятого Ісуса Христа нагадає тобі про твоє високе покликання! Дивлячись на життя Ісуса Христа, кожна людина має за що соромитися; особливо за те, що не намагалася в достатній мірі бути схожою на Нього, навіть якщо й давно стала на Божу дорогу. Людина, яка щиро і побожно роздумує над найсвятішим життям і муками Господа нашого Ісуса Христа, знайде багато всього, що для неї корисне й потрібне, і не має потреби шукати ще щось поза Ісусом. А коли б Ісус розіп'ятий увійшов у наше серце, як скоро і в якій мірі ми б стали кращими? Недбайлива і лінива людина терпить прикрість за прикрістю і з усіх боків щось тисне її; бо в серці не має потіхи.

Людина, котра не живе згідно Божих законів, наражається на небезпеку, бо може потрапити в глибокий занепад. Хто шукає більшої свободи або вигоди, той потрапить в скрутне становище тому, що ні перше, ні друге не догодить йому. Коли людина досягнула того, що вже ні в якому земному не шукає для себе потіхи, тоді вона починає мати сердечне уподобання в Бозі. Тоді вона ані не буде тішитися чимось великим, ані за малим сумувати, але віддасться цілком з надією на Бога, що стане для неї всім: для неї по-правді ніщо не гине, ані не вмирає, бо все для Бога живе і жваво прислухається до Його святої волі.

Завжди пам'ятай про кінець, й про те, що змарнований час вже не повернеться ніколи!

Без пильності та настирливості ніколи не здобудеш чеснот. Але коли щиро почнеш старатися, віднайдеш святий спокій і відчуєш, як праця стає щораз легша, завдяки ласці Божій і твоїй здобутій чесноті. Охоча та пильна людина — до кожної справи готова. Набагато важче чинити опір своїм похотям і пристрастям, ніж в поті чола працювати руками. Хто не остерігається дрібних помилок, непомітно впаде у великі. Кожного дня думай про те, як можна виправити своє життя і Бог тобі допоможе!

Про внутрішне духовне життя людини

Царство Боже є посеред вас, каже Господь (Лк. 17,21). Навернися цілим своїм серцем до Господа і твоя душа віднайде спокій. Намагайся більше віддавати себе внутрішньому життю і побачиш, що царство Боже завітає до тебе. А царство Боже, це мир і радість у святому Дусі (Рим. 14,17); безбожники його не мають.

Христос завітає до тебе у серце і потішить тебе, якщо в серці приготовиш для Нього достойне місце. В серці духовної людини Ісус перебуває і солодко з ним розмовляє, ласкаво потішає і дає святий спокій. Приготуй своє серце для Ісуса, щоб зміг до тебе завітати і в тебе перебувати. Бо Він каже: «Коли хтось мене любить, то й слово мое берегтиме, і прийдемо ми до нього і оселимося в ньому» (Йо. 14,23). То ж дай Христу ввійти в твоє серце, а іншого не пускай.

Коли матимеш в серці Христа, тоді ти вже багатий. Він буде про тебе дбати так, що покладатися на інших людей взагалі не буде потреби. Бо люди дуже скоро міняються і скоро покидають нас. А Христос залишається завжди. Не треба надмірно надіятися на людей, які тебе оточують. Ті, що сьогодні з тобою разом, можуть завтра повернутися проти тебе самого і навпаки; люди часом, змінюються мов вітер. Усю свою надію покладай на Бога; нехай Він стане твоїм страхом і твоєю любов'ю. Він заступиться за тебе і зробить так, як буде для тебе найкраще.
Не маєш тут постійної домівки (Євр. 13, 14); і де б ти не був, ти чужинець і мандрівник; а спочинку не будеш мати ніколи, якщо не з'єднаєшся сердечно з Христом.

Чому тут роздивляєшся на всі боки, коли це не є місцем твого спочинку?

Твоє помешкання має бути на небесах, а на все земне маєш дивитися немов мимохідь. Усе те минає і ти також разом із ним. Дивись, щоб ти до чого не прив'язався, та щоб воно не полонило й не погубило тебе. Твоя думка нехай буде з Всевишнім, а твоя молитва нехай безупинно звертається до Христа. Якщо ти не вмієш роздумувати над високими і небесними правдами, залишайся при муках Христових і радо перебувай у Його святих ранах. Бо коли цілим серцем припадеш до ран Ісусових, то відчуєш велику підмогу і не дуже будеш журитися людською зневагою і легко стерпиш людську обмову. На цьому світі Христос теж зазнав від людей зневаги і в найважчу хвилину, серед наруги знайомі та приятелі відреклися Його.

Христос добровільно терпів муки та зневаги за всіх, в тому числі і за тебе, а ти на що нарікаєш?

За яку терпеливість очікуєш нагороди, якщо боїшся прикрощів?

Яким чином хочеш стати приятелем Христа, якщо не хочеш терпіти у своїх земних випробуваннях?

Терпи з Христом і за Христа, якщо хочеш з Христом царствувати.

Якщо б ти цілковито увійшов у Серце Ісуса і покоштував хоч крихітку Його гарячої любові, тоді б ти вже зовсім не дбав про свою вигоду чи не вигоду і потішався б зневагою, яка тебе зустріне, бо Ісусова любов дає людині велику духовну силу. Хто любить Ісуса і правду, хто живе по правді духовним життям і хто вільний від невгамовних пристрастей, той може вільно звертатися до Бога, духом линути вище себе самого і там солодко спочивати. Хто все так розуміє, як воно є, а не так, як то люди кажуть або цінять, той по правді мудрий, і той більше навчився в Бога, ніж у людей. Хто вміє жити духовним життям і розпізнати зовнішній світ, той не потребує окремого місця і не чекає особливої пори для свого побожного життя.

Духовна людина старанно збирає свої духовні помисли і не розгублює їх на маловажні речі і в цьому їй не перешкоджає ніяка фізична праця чи заняття, бо все, що вона робить – робить на славу Божу. Хто налаштував своє серце так – той не дбає про чудні й цікаві людські вчинки. Якщо б усе було гаразд з тобою, ти б дуже швидко очистив свою душу і зробив би великий крок вперед в своєму духовному житті. Тому так багато всякого тебе непокоїть, бо занадто прив’язаний ти до земних речей.

Тільки тоді, коли відречешся від земних потіх, зрозумієш, що справжня твоя батьківщина це НЕБО!




АКЦІЯ!


Вам подобається образок ???

Ви можете замовити його через Інтернет!


50 коп.


Промінь Любові № 4, Квітень 2005, Стаття № 3

Надрукувати цей текст?




Новости ХМАО, городов округа,
Hosted by uCoz