¬ипуск є4, —“ј““я є5, 2005

„уда ≤суса ’риста

ƒл¤ чого ≤сус творив „уда?

—в≥дченн¤

√оловним св≥дченн¤м про численн≥ чудеса, ¤к≥ вчинив ≤сус, Ї ™вангел≥¤.

Ђ¬ чотирьох ™вангел≥¤х маЇмо детальний опис майже сорока чудес, що ≤сус вчинив над матер≥альним св≥том (чудо в  ан≥ √алилейськ≥й, помноженн¤ хл≥б≥в...) ≥ над людським т≥лом. « ц≥Їњ другоњ групи найб≥льша к≥льк≥сть - це оздоровленн¤ хворих (парал≥ч, проказа, сл≥пота...); в трьох опов≥данн¤х говоритьс¤ про воскрес≥нн¤ (дочки я≥ра, сина вдови з м≥ста Ќа≥м - Ћазар¤); дуже часто знаходимо еп≥зоди, в ¤ких йдетьс¤ про вигнанн¤ б≥с≥в.  р≥м того в ™вангел≥¤х Ї багато загальних тверджень про ≤сусову чудотворну д≥¤льн≥сть, без детальних опис≥в чудес (ћт. 4,23; 8,16; 9,35; 12,15; 14,36; 15,30; 21,41). —в¤тий ≤ван каже, що не можливо описати вс≥ ≤сусов≥ чудеса (≤в. 20,30; 21,23)ї .

ƒругим св≥дченн¤м про ≤сусов≥ чудеса Ї ƒ≥¤нн¤ јпостол≥в. Ђ÷≥ документи Ї найдавн≥ш≥ й переказують - на думку сучасноњ критики - пропов≥дуванн¤ перв≥сноњ ÷еркви. ќтож навчанн¤ й в≥ра в ≤сусов≥ чудеса Ї у пропов≥дуванн≥ зразу ж п≥сл¤ його смерт≥ї. ƒе¤к≥ Їврейськ≥ й поганськ≥ документи говор¤ть про ≤сусов≥ чудеса. Ђ…осиф ‘лав≥й пише про ≤суса ¤к про творц¤ чудесних д≥л (ёдейськ≥ старовини, 18,3,3). « Ђƒ≥алогу з “рифономї ёстина бачимо, що юдењ з другого стол≥тт¤, приписуючи ≤сусов≥ надзвичайну силу, представл¤ли њњ ¤к маг≥чну (ƒ≥алог з “риф. 69,6). “акож ≥ ÷ельс≥й визнавав де¤к≥ надзвичайн≥ под≥њ в ≤сусовому житт≥ї. Ќав≥ть у Їврейському “алмуд≥ говоритьс¤ про чудесн≥ оздоровленн¤, що сталис¤ в ≥м'¤ ≤суса. ќсь де¤к≥ найважлив≥ш≥ роздуми про чудеса, вчинен≥ ≤сусом.

ѕор≥вн¤нн¤ м≥ж канон≥чними ™вангел≥¤ми та апокрифами

Ѕачимо велику р≥зницю м≥ж чудесами, описаними в канон≥чних ™вангел≥¤х (визнаних ÷ерквою) й апокриф≥чних (невизнаних ÷ерквою). ќписи чудес в апокриф≥чних ™вангел≥¤х - це ¤вн≥ легенди. ÷ерква н≥коли њх не визнавала. ≤сус канон≥чних ™вангел≥й - це пророк, що в конкретних обставинах доповнюЇ своЇ пророче слово чудесними д≥лами... ≤сторична критика ще не подала переконливого доказу проти ≥сторичноњ вартост≥ Ївангельських опис≥в...

Ћ≥тературний анал≥з документ≥в

Ћ≥тературний анал≥з п≥дтверджуЇ ≥сторичну варт≥сть ’ристових чудес. —воЇр≥дн≥сть, притаманна легендарному стилев≥, - це надм≥рне вишукуванн¤ незвичайного. Ќаприклад в б≥ограф≥њ Ѕудди чи ћохамеда Ї багато приклад≥в таких фантастичних опис≥в. Ќатом≥сть описи канон≥чних ™вангел≥й мають характер дуже в≥дм≥нний. „удеса, подан≥ Ївангел≥стами, стаютьс¤ при звичайних обставинах, у нормальному ≥ простому людському оточенн≥. ≤сус н≥коли не робить чуда дл¤ забави; ¬≥н робить чудо, щоб допомогти нещасним ≥ б≥дним.

ѕропов≥дуванн¤ ≥ чудеса

™вангел≥¤ представл¤ють ≤сусове пропов≥дуванн¤ й чудеса, Ќим зроблен≥, ¤к нерозривн≥ складники Їдиноњ …ого м≥с≥њ. ќсь де¤к≥ приклади: ѕриводом до дискус≥й з фарисе¤ми (в ¤ких ≤сус викладаЇ свою науку) часто Ї …ого чуда. Ќаприклад, у випадку оздоровленн¤ розслабленого неможливо в≥дд≥лити чудо в≥д важливого твердженн¤: ≤сус маЇ владу прощати гр≥хи, бо оздоровленн¤ розслабленого Ї зовн≥шн≥м знаком влади, ¤ку неможливо контролювати, тобто влади в≥дпускати гр≥хи (ћр. 2,1 наст.).

ѕод≥бно й у випадку оздоровленн¤ чолов≥ка, що мав суху руку (ћр. 3,1 наст.). „удо, зроблене в суботу, Ї дл¤ ≤суса приводом, щоб навчати: людина вартуЇ б≥льше в≥д суботи, людська особа вартуЇ б≥льше в≥д закону. ќтож дивною свав≥льн≥стю Ї вважати ≥сторичним ≤сусове пропов≥дуванн¤, а легендарними його чудеса. ’то з ™вангел≥¤ —в¤того ћарка викидаЇ опис чудес, мав би викинути також ≤сусове пропов≥дуванн¤, тому що ≥снуЇ нерозривна Їдн≥сть м≥ж чудесами й наукою ’ристовою.

“вердженн¤ про чудеса, подане в ™русалим≥

ћи вже казали, що про ≤сусов≥ чудеса опов≥далос¤ зразу ж п≥сл¤ …ого смерт≥ ≥, найперше, в ™русалим≥. јпостол ѕетро, п≥сл¤ «≥сланн¤ —в¤того ƒуха, представл¤Ї мешканц¤м св¤того м≥ста ≤суса з Ќазарету такими словами: Ђ≤суса Ќазар¤нина. ¤кого Ѕог засв≥дчив серед вас силою, чудесами ≥ знакамиї (ƒ≥. 2,22). ≤ покликуЇтьс¤ на њх досв≥д: Ђяк ви сам≥ знаЇтеї (2,22). —твердженн¤ ’ристових чудес, подане зразу ж п≥сл¤ його смерт≥, було б не т≥льки необережне, а просто безглузде, ¤кби тим словам не в≥дпов≥дала д≥йсн≥сть чудес, про ¤к≥ слухач≥ знали й пам'¤тали.

јпостоли твор¤ть чудеса в ≥м'¤ ≤суса

« ƒ≥¤нь знаЇмо, що апостоли творили чудеса. јле вони н≥коли не творили њх, покликуючись на власну чудод≥йну силу, а завжди в≥дносили њњ до сили ≥ вол≥ ≤суса, що д≥¤ла у них. ≤сус, натом≥сть, творив чудеса в≥д себе, нав≥ть не покликуючись на Ѕога. Ќаприклад, апостол ѕетро каже до кривого: Ђ—р≥бла й золота нема у мене; що ж маю, те тоб≥ даю: в ≥м'¤ ≤суса ’риста Ќазар¤нина встань ≥ ходиї (ƒ≥. 3,6; 4,30; 9,34; 13,11;16,18).

ƒл¤ ≤суса чудеса - це Ђд≥лаї

јпостоли (а деколи й сам≥ фарисењ) називають чудеса знаками: дл¤ них чудо - це знак, що доказуЇ мес≥анство ’риста. —в¤тий ≤ван, опов≥вши про чудо в  ан≥, зак≥нчуЇ: Ђќсь такий початок знак≥в учинив ≤сусї (≤в. 2,11; украњнський переклад даЇ Ђчудесї).

Ќикодим каже до ≤суса: Ђ–авв≥, ми знаЇмо, що прийшов Їси учителем в≥д Ѕога; н≥хто бо, з ким немаЇ Ѕога, не спроможен так≥ знаки творитиї (≤в. 3,2; украњнський переклад даЇ Ђчудаї).

≤сус натом≥сть майже н≥коли не називаЇ своњ чудеса знаками. ЌазиваЇ њх д≥лами або Ѕожими д≥лами.  оли юдењ питають ≤суса, чи хвороба сл≥породженого Ї насл≥дком його гр≥х≥в, чи гр≥х≥в його батьк≥в, ¬≥н в≥дпов≥даЇ: Ђјн≥ в≥н не згр≥шив, ан≥ батьки його, але щоб д≥лам Ѕожим ви¤витись на ньомуї (≤в. 9,3; 5,20; 7,21; 10,24).

„ому ≤сус чудеса називаЇ д≥лами?

“ому що чудеса, що перевищують людську силу, не перевищують …ого сили: вони Ч це звичайний спос≥б д≥¤нн¤ того, хто Ї Ѕогом. “е, що дл¤ людей Ї чудом, дл¤ ≤суса Ї звичайним д≥лом, ви¤вом …ого вищоњ сили. „удеса Ч це ви¤в …ого особи. ¬они поход¤ть в≥д самого ≤суса, не в≥д ќтц¤.

≤сус каже до прокаженого: Ђ’очу, будь чистий!ї (ћр. 1,41); дочц≥ я≥ра, що лежала мертва, наказуЇ: Ђƒ≥вчино, кажу тоб≥, встань!ї (ћр. 5,41). “ут бачимо не т≥льки надлюдську силу, а силу самого ¬семогутнього. ¬ ™вангел≥њ ≤вана ≤сус представл¤Ї свою д≥¤льн≥сть ¤к сп≥льну д≥¤льн≥сть ќтц¤ ≥ —ина. ќсь …ого слова: ЂЅо ¤к ќтець воскрешае померлих ≥ оживл¤е, так ≥ —ин дае житт¤ кому захоче. ќтець бо не судить н≥кого, а —инов≥ дав в≥н суд увесь, щоб ус≥ почитали —ина так, ¤к ќтц¤ почитаютьї (5,21-23).

Ќазиваючи чудеса д≥лами, ≤сус нат¤каЇ на свою Їдн≥сть з ќтцем. ƒ≥¤льн≥сть, що Ѕог ви¤вив у творенн≥ чи в ≥стор≥њ вибраного народу, продовжуЇтьс¤ в д≥¤льност≥ ≤суса... ≤сус виконуЇ д≥ла ќтц¤. ≤ то в так≥й м≥р≥, що бачити одне чудо ≤суса - це бачити д≥¤льн≥сть самого Ѕога, що Ї житт¤м, це бачити ќтц¤ в д≥њ, це спогл¤дати …ого в …ого д≥¤льност≥. јле цю д≥¤льн≥сть ќтець виконуЇ через д≥ла —ина. “ой, що бачить —ина, бачить ќтц¤, бо в њх д≥¤льност≥ вони Ї одне.

ќсобисте втручанн¤

≤сусове д≥¤нн¤ Ї завжди необх≥дне дл¤ сповненн¤ чуда. јле таке д≥¤нн¤, таке втручанн¤ зводитьс¤ до звичайного слова, до символ≥чного жесту, до хвилевого контакту з ’ристом (ћр. 1,25; 2,11; 6,56; 7,33; ≤в. 9,6).

Ђ÷¤ д≥¤ не вимагаЇ жодноњ науковоњ п≥дготовки в ≤суса; нема жодного д≥агнозу хвороби; не бачитьс¤ жодного складника. властивого маг≥њ чи сугест≥њї .

≤сус не вибираЇ хворих. ≤сус не вибираЇ м≥ж хворими тих, що надавалис¤ б на …ого д≥ю. ¬≥н допомагаЇ тим, хто …ого прос¤ть. ƒеколи д≥Ї з≥ своЇњ вол≥, не знаючи н≥ хворого, н≥ хвороби. Ќаприклад, оздоровленн¤ слуги сотника в≥дбуваЇтьс¤ без присутност≥ хворого (Ћк. 7,1-10) .

ќздоровленн¤ - миттЇв≥

ќздоровленн¤ в≥дбуваютьс¤, майже завжди, раптово, блискавично. ЂЌезначний рух ’риста оздоровлюЇ в одну мить вс≥ хвороби, нав≥ть орган≥чн≥ (парал≥ч, проказу...). —укупн≥сть цих складник≥в даЇ достатню основу дл¤ науково: перев≥рки, що може вважати ’ристов≥ чудеса ¤к (надзвичайн≥ факти), ¤к≥ перевищують можливост≥ ус≥х сил, знаних науц≥ї .

≤сусова св¤т≥сть Ї њх запорукою

≤сусова св¤т≥сть, про котру ми вже писали ран≥ше й будемо писати на наступних стор≥нках, виключаЇ вс¤ку можлив≥сть обману. як може обманути ≥нших людина такоњ велетенськоњ моральност≥? Ћюдина, що ц≥ле своЇ житт¤ в≥ддаЇ Ѕогов≥ й люд¤м, аж до смерт≥ на хрест≥?

„и мав ≤сус надлюдську ¬олю?

–озгл¤даючи ≤сусов≥ слова, а ще б≥льше вчинки, настанови, реакц≥њ, нас дивуЇ …ого повна незалежн≥сть. ≤сус ви¤вл¤Ї себе наст≥льки в≥льним, що жодна ≥нша людина не може пор≥вн¤тись з …ого внутр≥шньою свободою. ¬ол¤ - означаЇ Ђздатн≥сть р≥шати сам в≥д себеї, Ђздатн≥сть виборуї. Ќа жаль, людина може вибирати нав≥ть те, що њњ принижуЇ, те, що нищить њњ внутр≥шню волю. Ћюдина може вживати свою волю, нав≥ть щоб зменшувати силу своЇњ внутр≥шньоњ вол≥.

Ќаприклад, хто напиваЇтьс¤, хто вживаЇ наркотики, той спр¤мовуЇ свою волю на њњ зменшенн¤, на њњ знищенн¤. ќтож, правдива вол¤ пол¤гаЇ в здатност≥ вибирати те, що приносить б≥льше добра й соб≥, й ≥ншим люд¤м. “ака вол¤ визвол¤Ї з ус≥х негативних забобон≥в (сусп≥льних, б≥олог≥чних, псих≥чних...), що можуть перешкодити у вибор≥ тих вартостей, ¤к≥ морально й духовно вивищують людину. ќтож, можемо розд≥лити волю на волю в≥д ≥ волю дл¤. Ћюдина маЇ бути в≥льна в≥д ус≥х негативних забобон≥в, щоб могти любити Ѕога, служити братам ≥ цим (людина створена, щоб любити) реал≥зувати себе. ¬ ≤сус≥ знаходимо ц≥ два роди вол≥. ћи вже говорили про Ќього, ¤к про людину, що живе дл¤: ≤сус живе дл¤ Ѕога ≥ дл¤ ≥нших людей. ј також за вс¤ких обставин ¬≥н ви¤вл¤Ї волю, Ђв≥льнуї в≥д ус≥х забобон≥в. …ому притаманна повна вол¤ слова й повед≥нки, що дивувала ус≥х, хто приступав до Ќього: Ђ≤ дивувалис¤ його навчанню, бо навчав в≥н њх ¤к повновладний, не ¤к книжникиї (ћр. 1,22); ЂЌ≥коли ми такого не бачилиї (ћр. 2,12).

—ловом Ђповновладнийї, ¤ким св≥дки описували повну волю ≤суса, ЂвказуЇтьс¤ на властиву д≥йсн≥сть ≤суса ≥сторичного, ¤ку вони бачили пр¤мо, нав≥ть не роздумуючи над неюї .

≤сус в≥льний в≥д гр≥ха

 оли читаЇмо ™вангел≥Ї, бачимо, що нема ан≥ одного слова, ан≥ одного вибору, ан≥ одного ≤сусового вчинку, що мав би у соб≥ ¤кийсь егоњстичний чи гр≥шний нахил.

≤сус зупин¤Ї бурю

≤сус перетворюЇ воду на вино, на вес≥лл≥ в  ан≥ √алилейськ≥й


ј ÷≤я!


¬ам подобаЇтьс¤ образок ???

¬и можете замовити його через ≤нтернет!


50 коп.


ѕром≥нь Ћюбов≥ є 4,  в≥тень 2005, —татт¤ є 5

Ќадрукувати цей текст?




Ќовости ’ћјќ, городов округа,
Hosted by uCoz