Випуск №6, СТАТТЯ №6, 2005

Містерія Святої Літургії

Принесення жертви

Відразу після «Вірую» наступає найважливіша частина Служби Божої. Підходить той момент, коли хліб і вино, які священик приготував під час проскомидїї, а під час входу приніс на престол, повинні перетворитися в Тіло і Кров Христову. Замість хліба і вина буде вже незабаром живе Тіло і жива Кров Ісуса Христа. Це дуже відповідальний і важливий момент, це найважливіша частина Літургії: Ісус Христос руками священика буде принесений у жертву Богу Отцю за нас. Те, що відбулося колись на Голгофі, відновиться тепер перед нашими очима.

У цей момент ми повинні бути дуже уважними, повинні зосередитися на тому, що відбувається. До цього нас увесь час від початку Служби Божої готувала Свята Церква. Священик довгими і ревними молитвами просив для нас чистоти совісті, душевного спокою, любові та віри, декілька разів благословив нас. Ми теж молилися разом із священиком, просячи того ж самого, а перед відмовлянням «Вірю», коли священик закликав нас: «Возлюбім один одного»; ми відповіли, що любимо. Відмовляючи разом із священиком «Вірую», ми визнали, що віримо у все те, в що закликає вірити Свята Католицька Церква; а також віримо і в те, що Ісус Христос зараз, на наших очах, принесе себе в жертву. Отже, ми вже готові до жертвоприношення — ми чисті серцем, і спокійні, ми любимо Бога і людей, ми визнали святу віру. Священик звертається до нас словами: «Станьмо гідно, станьмо зі страхом, будьмо уважні, щоб святе приношення в мирі приносити».

Люди на це відповідають: «Милість миру, жертву хваління». Цими словами люди ніби говорять: О, так, ми вже готові, вже стоїмо тут зі страхом Божим, бо знаємо, чим є це приношення, ця жертва. Це «милість миру», бо вона походить із любові Ісуса Христа до нас, адже Він своєю смертю примирив нас із Богом. Ми знаємо також, що ця жертва є «жертвою хваління», єдиною жертвою, якою ми можемо віддати Богу гідну хвалу. Ми це знаємо, що як же б ми могли не відчувати у цю хвилину страху?

Після відповіді людей священик звертається до них, благословляючи: «Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами».

Зміст цих слів такий. Якщо ви знаєте, чим саме є ця жертва, яка повинна бути зараз принесеною, і очікуєте цього зі страхом Божим, то нехай ласка і любов Пресвятої Трійці перебуває разом із вами у серцях ваших. Люди словами: «І з духом твоїм» бажають цього ж священикові. Після цього священик здіймає руки, промовляючи: «Піднесімо до Господа», тобто закликає відвернутися думками, прагненнями і любов'ю від усього земного і підійнятися до небес. Люди відповідають: «Піднесли до Господа». Священик, склавши руки, говорить: «Благодарім Господа», на що люди промовляють: «Достойно і праведно єсть поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові, Тройці єдиносущній і нероздільній».

Священик під спів розводить руки, підносить їх догори і неголосно відмовляє молитву, в якій дякує Господу Богу за всі блага, зіслані Ним від початку світу. Насамперед дякує за те, що Бог створив людину за образом і подобою своєю, що людину, яка згрішила, підняв, відкупив від вічної смерті, що дарував їй Небесне царство, яке вона втратила через гріх. Врешті, дякує Господу Богу за те, що Він дозволяє нам прославляти Його так, як це роблять Ангели, херувими і серафими, які безперервно співають Йому величальну пісню. Ось ця молитва.

Достойно і праведно Тебе оспівувати, Тебе благословити, Тебе хвалити, Тобі дякувати, Тобі поклонятися на всякому місці владицтва Твого. Ти бо єси Бог несказанний, незбагненний, невидимий, неосяжний, завжди сущий, і так само сущий, ти, і єдинородний Твій Син, і Дух Твій Святий.

Ти від небуття до буття нас привів, і, коли ми відпали, Ти знову нас підняв, і не перестав творити все, поки нас на небо привів і будуче царство Твоє дарував.

За все це дякуємо Тобі, і єдинородному Твоєму Синові, і Духові Твоєму Святому, за всі Твої добродійства, вчинені нам, які ми знаємо і яких не знаємо — явні і неявні. Дякуємо Тобі і за цю службу, яку Ти з рук наших зволив прийняти, хоч і стоять перед Тобою тисячі архангелів і десятки тисяч ангелів: херувими і серафими, шестикрилі, многоокі, що високо ширяють, пернаті. У цьому місці священик перериває молитву, бере до рук звізду, вдаряє нею з чотирьох боків об дискос і голосно закликає: «Переможну пісню співаючи, викликуючи, взиваючи і промовляючи». Люди на цей момент уже добре приготовані: мають чисту совість і серце, відірване від усього земного, за прикладом ангелів, можуть заспівати ту пісню, котру ангели співають на небі: «Свят, свят, свят Господь Саваоф, повне небо і земля слави Твоєї, осанна на висотах, благословен, хто йде в ім'я Господнє, осанна на висотах».

Ця чудова пісня складається з двох частин. Перша її частина (до слів «Благословен, хто йде...») походить зі Старого Завіту. В одному зі своїх видінь пророк Ісайя побачив Бога, який сидів на престолі, а довкола нього незліченна кількість ангелів співають безперервну пісню: «Свят, свят, свят...» Автором другої частини цієї пісні (від «Благословен...») є єврейські діти, які цими словами вітали Ісуса Христа в момент Його в'їзду в Єрусалим. Тому під час Служби Божої люди так само, як Ангели, Херувими та Серафими в небі, прославляють Бога тією ж піснею, і, як невинні єврейські діти, тією ж піснею вітають того самого Ісуса Христа, котрий в образі хліба і вина незабаром буде принесений у жертву Богу Отцю.

Навіщо священик чотири рази вдаряє навхрест звіздою об дискос, промовляючи слова «переможну пісню»?

Цей обряд також бере свій початок із давніх часів. Колись звізда і дискос були значно більші від теперішніх. Тож коли вдаряли звіздою об дискос, було чути на цілу церкву. Це робилося з тією самою метою, з якою тепер дзвонять у дзвіночки.

Отже, наближається найважливіший момент — момент жертви Ісуса Христа. Ісус Христос невидимим способом повинен принести Себе в жертву Богу Отцю. Люди клякають і клячать аж до пісні «Тебе оспівуємо...»

Священик продовжує перервану молитву

«З цими блаженними силами, Владико чоловіколюбче, і ми кличемо і мовимо: Святий єси і пресвятий, Ти, і єдинородний Твій Син, і Дух Твій Святий; святий єси і пресвятий, і велична слава Твоя. Ти світ Твій так возлюбив єси, що й Сина свого єдинородного дав, щоб усякий, хто вірує в Нього, не погиб, але мав життя вічне. Він, прийшовши і сповнивши увесь промисел щодо нас, в ніч, в яку Його видано, а радше Він сам себе видав за життя світу...»

Тут священик знову перериває молитву, бере в руки дискос, підносить його трохи вгору і промовляє молитву далі: «... прийняв хліб у святі свої і пречисті, і непорочні руки, дякував і благословив (і благословляє), освятив, переломив, дав святим своїм учням і апостолам, кажучи...» Священик нахиляється над хлібом і перетворює його в Тіло Христове, голосно промовляючи:

Прийміть, їжте, це є тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів. Амінь.

Священик низько вклоняється Ісусу Христу, відкриває чашу з вином, бере її в ліву руку, правою благословить і неголосно промовляє молитву далі: «Так само й чашу по вечері, мовлячи:...», нахиляється над чашею і голосно проголошує слова перетворення вина в Кров Христову:

Пийте з неї всі, це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів. Амінь.

Священик ще раз низько вклоняється Ісусу Христу, розводить руки І продовжує Молитву: «Тому, споминаючи цю спасенну заповідь і все, що ради нас сталося: хрест, гріб, тридневне воскресення, на небеса восходження, праворуч сидіння, друге і славне знову — пришестя — ...», підносить дискос із Тілом і чашу із Кров'ю Христовою в руках, зложених навхрест, що означає розп'яття на хресті і голосно промовляє:

Твоє від Твоїх Тобі приносимо, за всіх і за все.

Твої (дари) з Твого, Тобі приносимо за всіх і за все. Зміст цих слів такий: «Це е, Боже, Твоя жертва, і ми приносимо Тобі з Твого, бо свого нічого не маємо, такого, щоб було добрим і Тебе гідним. Те, що тепер Тобі жертвуємо, беремо з невичерпної Твоєї скарбниці і Тобі жертвуємо». Слова «за всіх» означають, що ми приносимо ту жертву Господу Богу за всіх людей, за живих і померлих, за своїх і чужих, за близьких і далеких, за друзів і недругів. Слова «і за все» означають великі і різноманітні Божі ласки, яких ані перерахувати, ані осягнути ми не можемо. Люди на те закликають: «Тебе оспівуємо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо, Господи, і молимось Тобі, Боже наш».

У той час, коли люди співають цю пісню, священик ставить св. Тайни на місце на престолі, низько вклоняється їм, знов зводить руки і закінчує молитву:

«Ще приносимо Тобі цю словесну й безкровну службу, і просимо, і молимо, і благаємо: Зішли Духа Твого Святого на нас і на ці предлежачі дари», благословить знаком хреста освячений Хліб і говорить:

«І сотвори ото хліб цей чесним Тілом Христа Твого», відтак відкриває чашу, благословить її знаком хреста і промовляє:

«А те, що в чаші цій, чесною Кров'ю Христа Твого», потім благословить знаком хреста св. Дари разом, говорячи: «Перетворивши Духом Твоїм Святим», після того накриває чашу, низько кланяється, здіймає руки і закінчує молитву: «Щоб були причасниками на тверезість душі, на відпущення гріхів, на спільноту зі Святим Духом, на повноту Царства небесного, на сміливість перед Тобою, не на суд і не в осудження.

Ще приносимо Тобі цю словесну службу за почивших у вірі: праотців, отців, патріархів, пророків, апостолів, проповідників, євангелістів, мучеників, ісповідників, воздержників, і за всякого духа праведного, що у вірі скінчився».

 


АКЦІЯ!


Вам подобається образок ???

Ви можете замовити його через Інтернет!


50 коп.


Промінь Любові № 6, Червень 2005, Стаття № 6

Надрукувати цей текст?




Новости ХМАО, городов округа,
Hosted by uCoz