Випуск №7, СТАТТЯ №5, 2005

Наслідування Ісуса Христа

Про вдячність за благодать Божу

Для чого ти шукаєш спокою, коли тебе Бог створив для праці? Будь завжди готовий до терпеливості, ніж до потіхи, завжди до ношення свого хреста, ніж до радості.

Бо хто з світових людей не хотів би радо прийняти потіхи та духовної радості, — якби тільки міг завжди її отримувати? Бо духовні потіхи вищі за всі світові радощі і тілесні розкоші.

А всі світові радощі, є або марні, або погані. Духовні радощі єдине милі й чесні, бо вони походять із чеснот і Бог ними наповняє чисті серця. Але ніхто не може безупинно по своєму бажанню отримувати ті небесні радощі, бо хвиля спокуси не дає довго чекати на себе. Хибна свобода духу і занадто велика впевненість у собі це велика перепона для отримання благодаті Божої.

Бог робить добро з нами, коли дає нам ласку потіхи; але людина зле робить, коли вона за все отримане не вдячний Богу. І тому не можуть спливати на нас дари Божих ласок, бо ми буваємо невдячними Творцю, та не хочемо повертатися до первісного та вічного джерела. Бо ласка Божа завжди належить тим, хто гідно за неї дякує. Гордий ніколи не отримає ласки Божої, бо це дається тільки покірливому.

Бо все, що високе, — святе;та не все, що солодке, — добре; і не кожне бажання наше чисте; не все, що нам дороге, Богу миле. Радо приймай таку ласку, за якою завжди стаєш покірливим і богобоязливим, та готовим до самозречення. Кого отримання Божої благодаті просвітило, а відібрання її гірко повчило, той не наважиться, собі приписувати що-небудь доброго: але він радше буде визнавати свою вбогість та неміч.

Віддай Богу, що Боже, а собі припиши те, що твоє; — це означає: віддай Богу подяку за благодать; і знай, що твоя тільки вина і та кара, яка за провину належиться. Постав себе на найнижчому місці, а дасться тобі найвище, бо нема найвищого без найнижчого. Ті, що в Бога найбільші святі, в своїх власних очах бувають найменшими і чим більша їхня слава, тим покірні вони в серці. Повні правди і небесної слави, вони не бажають марноти світу.

Божою силою підтриманні і скріплені, вони ніяк не можуть бути гордими. А ті, хто все добро, яке тільки отримали, Богу приписують, не шукають слави у людей, а бажають тієї слави, яка походить від єдиного Бога. Вони перш за все бажають хвали Божої від себе і від усіх святих. Так і ти будь вдячний за найменший дар, а будеш гідний отримати ще більший.

Нехай навіть і найменша річ буде в тебе за найбільший дар, а, маловажна дрібниця за нечуваний дарунок. Коли звернути увагу на достойність Подателя, ніякий дар не буде здавати нам малим. Бо не мала річ та, яку дає Всемогутній Бог. І навіть коли Бог посилає покарання для нас, вони мають бути милі: бо Він завжди робить це для нашого спасіння.

Хто бажає зберегти ласку Божу, хай буде завжди вдячний за отриману благодать і терпеливий, коли її не стане. Нехай молиться, щоб вона повернулася і нехай буде обережний та покірливий, щоб її не втратити.

Про невелике число приятелів Ісуса Хреста

Ісус має чимало приятелів свого небесного царства, а замало своїх хрестоносців. Має багато бажаючих потіхи, але обмаль таких, які бажають собі прикрості. Він застає дуже багато товаришів при столі, але обмаль при поміркованості.

Всі бажають з ним веселитися, але мало хто хоче щось задля Нього перетерпіти. Багато людей йде за Ісусом аж до ламання хліба, але мало хто аж до пиття з чаші страждання. Чимало людей віддає честь Його чудам, а мало хто йде вслід за неславою Його хреста.

Багато людей любить Ісуса, поки не зустріне їх якась прикрість. Багато хвалять і люблять Його, поки отримують від Нього потіхи. Але нехай тільки Ісус віддалиться та на хвилину покине їх, вони починають нарікати, або падають у відчай.

Зате ті, що люблять Ісуса ради Ісуса, а не якоїсь там власної потіхи, ті так само благословлять Його в кожній журбі і скруті, як і в хвилині найбільшої потіхи. І якщо би Ісус не дав би їм ніякої потіхи ніколи, то вони все рівно хвалили б Його і дякували би Йому завжди за це.

Велику силу має чиста любов до Ісуса, яка не має ні якої власної користі ані самолюбства!

Чи не приходиться наймитами звати всіх тих, хто завжди тільки потіхи шукають?

Чи ті, хто завжди міркують над своєю користю чи зиском, не дають доказу, що вони себе більше люблять ніж Ісуса Христа?

Де знайти такого, хто хотів би служити Богу без заплати? Рідко коли знайдеться така духовна людина, яка б всього зреклася. Бо хто знайде такого, хто по правді вбогий духом та не прив'язаний до земного? Ціна його вища над перлини (Прит. 31,10).

Коли людина роздасть увесь свій маєток, то це ще ніщо не є. І коли буде тяжко покутувати, то це мало що ще значить. І коли він здобуде все знання, то далеко йому ще до кінця. І коли він матиме великі чесноти і гарячу побожність, то ще бракуватиме йому самого головного: Що це таке?

Хай відречеться всього і себе відречеться, нехай свою волю зовсім залишить і ні сліду не залишить із своєї власної любові. А коли він усе те здолає, що вважав за свою повинність, нехай подумає, що нічого не здолав.

Нехай не кладе великої ваги на те, що можна високо цінити, але нехай назве себе по правді непотрібним слугою, так як Святе Письмо про це каже: «Коли ви все те зробили, що було вам наказано, говоріть; Ми непотрібні слуги» (Лк. 17,10).

Тоді дійсно він зможе стати по правді вбогим духом та з Пророком смиренно промовляти: «Я самотній і вбогий» (Пс. 24,16).

Однак ніхто не багатіший, ніхто не могутніший і ніхто не сильніший за того, хто вміє покинути себе та й все інше, і найглибше покоритися.

 


АКЦІЯ!


Вам подобається образок ???

Ви можете замовити його через Інтернет!


50 коп.


Промінь Любові № 7, Липень 2005, Стаття № 5

Надрукувати цей текст?




Новости ХМАО, городов округа,
Hosted by uCoz