Випуск №8, СТАТТЯ №6, 2005

Для чого потрібно молитися за померлих?

Свята Христова Церква – це містичне Христове Тіло, що об'єднує всіх охрещених вірників на землі, в небі і в чистилищі. Звідси говоримо про Церкву воюючу, прославлену і терплячу. Те взаємне з'єднання всіх вірників на землі, в небі і в чистилищі ми називаємо спільнотою святих. Всіх членів тієї потрійної спільноти зв'язує одна і та сама любов до Господа Бога і до ближніх. І якраз на науці святої віри про спільноту святих основується прадавня практика Церкви молитися за тих, хто відійшов до вічності. Спільнота святих на всіх нас накладає обов'язок молитися за душі померлих.

Прадавня традиція

Традиція молінь за душі померлих сягає в далеку давнину. Про неї говорить нам святе Письмо Старого Заповіту. В другій книзі Макавеїв читаємо, що Юда Макавей після перемоги над ворогами «зібрав 2000 драхм сріблом і послав їх в Єрусалим, щоб там приносили жертви за гріхи тих, що полягли..., бо це свята і спасенна думка молитися за померлих, щоб вони очистились від своїх гріхів. Тому він і приніс жертву благання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха» (2 Мак. 12:43-46).

Цю священну традицію перейняла і Христова Церква. Другий Ватиканський Собор у догматичній конституції «Про Церкву» проголошує: «Признаючи повну спільноту цілого Містичного Тіла Ісуса Христа, Церква на землі, від самих початків християнської релігії плекала пам'ять померлих з великою побожністю».

В перших століттях християнства, коли похорон відбувався перед полуднем, то в церквах за душу покійного служили Святу Літургію, на якій усі вірники приймали Святе Причастя. Св. Августин († 430) каже, що на похороні своєї матері Моніки він правив Святу Літургію, як це було у звичаю. У «Житті св. Амброзія» сказано, що на його похороні була Свята Літургія. Історик Євсевій († к. 340) говорить про відправу Святої Літургії на похороні цісаря Костянтина Великого († 337). Коли ж похорон відбувався пополудні, то Літургії вже не було, а головну частину похорону творили співи псалмів і читання святого Письма. Здавна маємо прощальну молитву на похороні.

Св. Моніка, будучи на смертельній постелі, ось так просила свого сина Августина: «Похороніть моє тіло, де б це й не було, і про нього не журіться. Однак одного у вас прошу, щоб ви завжди на Святій Літургії пам'ятали про мене».

Св. Єфрем Сирійський († 373) у своїм заповіті залишив таку просьбу: «Дайте мені на прощання молитву, псалми і Жертву Святої Літургії. А по 30 днях зробіть поминки за мене, бо померлі дістають поміч через Святу Літургію, що її живі жертвують».

Практика Східної церкви

Хоч свята Церква щоденно пам'ятає про душі померлих на Святій Літургії і в богослужіннях, то все таки вона, як добра мати, під час церковного року визначає ще окремі дні на молитви за померлих. Такі дні звемо задушними або поминальними. У нашій Церкві маємо такі традиційні практики:

Задушні суботи, що в них богослужби цілковито присвячені молінням за померлих. Сюди належить субота перед неділею М'ясопусною, друга, третя і четверта субота Великого Посту та субота перед Зеленими Святами.

На Утрені суботи перед М'ясопусною неділею Церква молиться: «Отців і праотців, дідів, і прадідів, від перших аж до останніх... всіх пом'яни, Спасе наш!».

Крім того Східна Церква має прадавній звичай поминати померлих у 7-ий,( 9-ий) і 40-ий день після смерті. Поминаємо також; померлих у річницю їхньої смерті.

Молитва за душі в Чистилищі

Головна мета наших молінь за померлих стосується душ у чистилищі, бо душі, що в небі, вже не потребують наших молитов, а тим, що в пеклі, наші молитви нічого не допоможуть. Існування чистилища - це правда святої віри. Що таке чистилище і хто йде до нього після смерті? Святе Письмо каже: «До неба нічого нечистого не ввійде» (Одкр. 21:27). Отож, чистилище - це місце, де душі померлих відбувають дочасну покуту за свої недосконалості, повсякденні гріхи та тяжкі гріхи, відпущенні у сповіді, але ще не спокутовані.

Загальна наука святих Отців Церкви проголошує те, що в чистилищі є муки вогню. Св. Августин каже: «Чистильний вогонь е багато більше болючий, а ніж усе, що людина на землі може перетерпіти». Муки у чистилищі тільки тим відрізняються від мук у пеклі, що вони не є вічні. Час їхньої тривалості залежить від Божої волі. Він може бути короткий, але може тривати навіть цілі століття. Тому Церква у своїх моліннях завжди згадує всіх від віків спочилих. В М'ясопусну суботу, на вечірній стихирі за померлих, співаємо: «Упокой, Господи, всіх, що побожно спочили: в пустинях чи в містах; на морі чи на землі або на іншому місці: князів, архієреїв, священиків, ченців і мирян у всякому зрості й роді, та сподоби їх небесного Твого царства».

 

На нас тяжить великий обов'язок помагати тим бідним душам. Того вимагає від нас:

1. Любов до Бога і ближнього. Душі, що в чистилищі є Божими приятелями, і мають запевнене небо. Тож, помагаючи їм ми даємо докази любові до Бога, бо помагаємо дістатися до неба тим, що їх Він любить, і таким чином збільшуємо Божу славу.

2. Вони безпомічні. Душі в чистилищі залишені тільки на Боже милосердя і наші молитви. Вони терплять і не мають більше можливості збирати собі заслуги, бо час для на них закінчився на землі. Всяка безпомічність природно викликає в нас почуття милосердя. Христос доручає нам у кожнім найбіднішім бачити себе самого. Милосердя для ближніх - це милосердя для Христа. «Що-небудь ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили» (Мт. 25:40).

3. Любов наших найдорожчих. Може в чистилищі знаходяться наші найдорожчі: батько, мати, чоловік, жінка, брати, сестри, добродії і приятелі, тож любов вимагає, щоб ми про них пам'ятали. Може вони роками чекають на нашу допомогу, а вона не приходить. Наша любов до них не сміє закінчитися з їхньою смертю.

4. Їхнє заступництво в Бога могутнє. Вони не можуть собі помогти, але можуть молитися за нас. І Господь Бог радо вислухує їхніх молитов, бо їх любить. Св. Іван Віяней каже: «Якщо б люди знали, яку силу над Божим Серцем мають ті добрі бідні душі і які то ласки можна б за їх посередництвом отримати, то ніколи про них не забували б. Треба багато за них молитися, щоб і вони за нас багато молилися».

 

Вони знають, хто за них молиться. Скільки душ ми своїми молитвами визволимо з чистилища, стільки матимемо заступників перед Богом, опікунів за життя та помічників у всякій потребі.

Як допомагати душам у чистилищі?

Маємо різні способи, щоб їм допомагати. При своїх появах вони самі кажуть, що їм найбільше помагає.

1. Свята Літургія. Душі з чистилища, як комусь з'являються, то на першому місці ставлять святу Літургію. Нічого дивного, бо це найцінніша жертва Божого Сина. Кожна Служба Божа має таку надзвичайну вартість, що вона одна могла б усі душі звільнити з чистилища, якщо б Господь Бог того бажав і дозволив. Ми можемо заслуги кожної Служби Божої, що в ній беремо участь, жертвувати за душі в чистилищі. Було б дуже похвально, часто правити Святу Літургію за померлих у родині або за душі в чистилищі.

2. Молитва. Кожну молитву можна жертвувати за душі в чистилищі, а передусім відпустові молитви, що їх доручає свята Церква. Св. Іван Золотоустий говорить: «Ти кажеш: «Я оплакую моїх дорогих померлих». Але було б краще, якщо б ти помагав їм молитвами, милостинею і Святою Літургією, а не тільки сльозами».

3. Святе Причастя. За кожний раз, коли ми приймаємо Святе Причастя на Літургії, то можемо жертвувати його за душі в чистилищі.

4. Справи милосердя. Всякий добрий акт чи діло, що його робимо для наших ближніх, можемо жертвувати за душі в чистилищі, маючи при цьому добрий намір.

5. Справи покути. Сюди належить наш піст чи то добровільний, чи установлений Церквою, наші поклони, коліноприклонні молитви, кожне інше покутне діло.

 

З вищесказаного ясно виходить, що це наш обов'язок помагати душам у чистилищі. Того бажає собі Христос, того вимагає свята Церква, любов ближнього і наша користь.

Одного разу Ісус Христос, у своєму об'явленні св. Ґертруді, сказав: «Якщо хтось вирятує одну душу з чистилища, то він показує мені таку любов, наче б зняв з моеї голови тернову корону або мене самого зняв з хреста». Якщо будемо милосердні для душ у чистилищі, то колись і для нас Христос буде милосердний, бо Він сам каже: «Блаженні мило сердні, бо вони милосердя доступлять» (Мт. 5:7), та «якою мірою ви міряєте, такою й відмірять вам» (Лк 6:38).

 


АКЦІЯ!


Вам подобається образок ???

Ви можете замовити його через Інтернет!


50 коп.


Промінь Любові № 8, Серпень 2005, Стаття № 6

Надрукувати цей текст?




Новости ХМАО, городов округа,
Hosted by uCoz