Випуск №4, СТАТТЯ №2

 Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа (ПАСХА)

Світлий празник ПАСХИ

"Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував"

(Тропар Пасхи)

З усіх великих празників нашого церковного року найбільш давній, урочистий і радісний — це Світлий Празник Христового Воскресіння. Він, як каже ірмос 8-ої пісні пасхального канона утрені: "Цар і Господь, празннків празник і торжество торжеств".

Св. Отці Церкви в особливий спосіб підкреслюють значення і велич цього празника. "Пасха в нас — каже св. Григорій Богослов у своїм пасхальнім слові — це празників празник і торжество торжеств, яке настільки перевищує всі інші торжества, не тільки людські, але і Христові, що в його честь відбуваються, наскільки сонце перевищує звізди". А св. Іван Золотоустий у своїй проповіді на Пасху так звеличує Христове Воскресіння: "Де твоє, смерте, жало7 Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос і ти провалився. Воскрес Христос і впали демони Воскрес Христос і радіють ангели. Воскрес Христос і життя панує Воскрес Христос і нема ні одного мерця в гробі, бо Христос воскрес із мертвих і став первістком померлих".

Тож у світлому й радісному дні Христового Воскресіння св. Церква взиває небо й землю до святої Божої радости: "Хай небеса достойно веселяться, хай радіє земля, хай празнує увесь світ видимий і невидимий, бо Христос устав, радість вічна" (Тропар 1-ої пісні канона). Щоб могти краще зрозуміти велич, значення і дух празника Пасхи, погляньмо на його історію, його богослуження і значення для нас.

Історія празника Пасхи

Празник Христового Воскресіння у наших богослужбових книгах має такі назви: Свята й Велика Неділя Пасхи, День Святої Пасхи або Свята Пасха. Наш народ на означення празника Пасхи має ще слово "Великдень", що значить Великий День, бо він великий своєю подією, своїм значенням і своєю радістю.

Слово "пасха" походить з єврейського "песах", що значить "перехід". Тут мова про перехід Господнього ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських первенців, коли фараон не хотів відпустити ізраїльський народ, а перейшов мимо (по-єврейськи "пасах") домів Ізраїльтян, що їх одвірки були помазані кров'ю однорічного ягняти. Слово "пасха" у Жидів означало також ягня, що його заколювано на Пасху, а потім і сам день свята, на спомин визволення з Єгипту, дістав назву Пасхи.

Для апостолів і перших християн ПАСХА-ПЕРЕХІД стала символом іншого переходу, а саме, подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерті і від смерті до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий для воскресної і радісної Пасхи. Апостоли й перші християни святкували разом із Жидами свою християнську Пасху, але не радісну, а сумну і сполучену з постом, бо вона була для них річницею Христових мук і смерті. Пасхальний агнець Євреїв став для християн прообразом Ісуса Христа, Який, наче невинне ягня, приніс себе в жертву за гріхи цілого світу. Звідси і зве Його богослуження пасхальним ягнятком або коротко Пасхою. "Бо наша Пасха — каже св. Ап. Павло — Христос, принесений у жертву" (І Кор. 5,7). Собор у Нікеї (325 р.) порішив, що всі християни мають святкувати празник Пасхи того самого дня; що не можна йти за жидівським звичаєм, а треба празнувати Пасху в неділю, по першій повні місяця, по веснянім зрівнянні дня й ночі.

6-ий Вселенський Собор (691 р.) у справі святкування світлого тижня рішив: "Від святого дня Воскресіння Христа нашого Бога до нової неділі (цебто до Томиної Неділі) вірні повинні через цілий тиждень безнастанно перебувати у святих церквах, у псальмах і співах і піснях духовних, радіти й торжествувати в Христі, уважно слухати читання св. Письма та брати участь у св. Тайнах, бо таким способом разом з Христом воскреснемо й разом прославимося. Тому в цих днях не можна влаштовувати ні кінських перегонів, ані інших публічних видовищ" (Прав. 66).

Пасхальна утреня

З богослужінь празника Христового Воскресіння на особливу увагу заслуговує пасхальна утреня, її можна б назвати величним гімном прослави Христа-Переможця. Вийшла вона з-під пера великого богослова Східньої Церкви й великого митця слова — св. Івана Дамаскіна (к. 676—к.749). Він уложив її на основі пасхальних проповідей святих Отців—Григорія Богослова, Григорія Ніського й Івана Золотоустого. Зміст воскресні утрені глибоко догматичний, форма високо-поетична, тон дуже радісний і переможний.

Тропар Пасхи: "Христос воскрес із мертвих...", що його стільки разів співаємо у воскресному часі, коротко охоплює ввесь зміст, суть і значення празника. Осередок воскресної утрені творить канон. В ірмосах, тропарях і стихирах канона виступає перед нами Христос, як обіцяний Месія, як Бог у маєстаті й силі, як Спаситель і Відкупитель, як Переможець над смертю, адом і гріхом.

Щодо своєї форми пасхальна утреня це вершок поезії і прямо унікальність у церковній літературі Східньої Церкви. Тут превелике багатство прегарних поетичних зворотів, образів, порівнянь і символів.

Воскресна радість осягає свій вершок у стихирах Пасхи. Вони творять один могутній гімн радості в честь воскреслого Христа — новозавітньої Пасхи. Та радість уділяється всім і всіх обіймає, навіть наших ворогів. "Воскресіння день .— співаємо в останній стихирі — тож просвітімся торжеством і друг друга обіймім. Скажімо, брати, і тим, що ненавидять нас, простім усе Воскресінням, і так закличмо: "Христос воскрес із мертвих..."

Значення Христового Воскресіння для нас

Христове Воскресіння дає нам не заперечний доказ Його Божества. Коли фарисеї і книжники домагалися від Христа знаку, що Він Божий Син, то Він їм відповів, що не дістануть іншого знаку, як знак пророка Иони: "Як Иона був у нутрі кита три дні і три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні і три ночі" (Мат. 12, 40). І так сталося. Третього дня по Його смерті наступило світле Воскресіння.

Христове Воскресіння — це фундамент нашої віри Яке б значення мала Христова наука, якщо б так часто Ним передсказане воскресіння не сповнилося? Апостоли проповідуючи св. Євангелію, часто покликуються на Христове Воскресіння, як на найсильніший доказ правдивості науки Христа. "А коли Христос не воскрес, •— каже св. Павло — то марна проповідь наша, то марна й віра ваша... Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих" (І. Кор. 15, 14 і 20). Тому правда про Христове Воскресіння І християнська релігія є нерозривно злитими.

Христове Воскресіння, вкінці, це певна запорука нашого воскресіння до щасливого вічного життя. Як Христос воскрес, так і ми колись воскреснемо до нового світлого й вічного життя. Сам Христос запевняє нас про це: "Бо надходить час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого, І вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд... Така бо воля мого Отця, щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в Нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня" (Іван 5, 28-29 і 6,40).

Церковно-обрядові звичаї Великодня

"Це день, що його створив Господь, радуймося і веселімося в ньому" (Прокімен Пасхи).
Празник Христового Воскресіння багатий не тільки у величні богослужіння, маєстатичні співи і глибоко-символічні обряди, але він багатий також у прегарні церковно-обрядові й народні звичаї. Одні з тих звичаїв це виплив християнського культу, а інші походять ще з перед-християнських часів, коли наш народ у тому самому часі відзначав свято привітання весни й весняного сонця. Християнська релігія багато з тих прадавніх народніх звичаїв освятила, надала їм християнського значення і символіки та прийняла за свої.

Богослужбові особливості

Христове Воскресіння відбулося дуже рано в неділю третього дня по його смерті. Звідси існує в Церкві дуже давній звичай, який пригадує, щоб пасхальний піст кінчити в суботу вночі й починати воскресні торжества опівночі, або зараз по півночі, або на світанку. Тому, що під тим оглядом не було одної практики по всіх Церквах, Вселенський Собор 6-ий (691 р.) дав таке правило: "Вірні, що проводять дні спасенних страстей у пості, молитві і скрусі серця, мають оставляти піст посеред ночі по Великій Суботі, тому що божественні євангелисти Матей і Лука, перший словами "після вечора суботи" (28, 1), а другий словами "рано-вранці" (24, 1) вказують на глибоку ніч" (Прав. 89).

Воскресні торжества починаються обходом довкола церкви в супроводі дзвонів. Цей обхід є символом ходу жінок мироносиць в неділю рано до Господнього гробу. По обході, перед зачиненими дверми церкви, наче перед запечатаним Божим гробом, починається воскресна утреня. Тут перший раз чуємо радісне: "Христос воскрес із мертвих...", і при співі тієї ж пісні священик хрестом відчиняє двері церкви на знак, що Христова смерть відчинила нам двері до неба. Великодній привіт "Христос воскрес" перший раз вийшов з уст ангела до жінок мироносиць при Господньому гробі. Цей радісний привіт уже сотні-сотні років гомонить у нашому народі впродовж цілого пасхального часу. Цим привітом ми висказуємо великодню радість і визнаємо нашу віру в Христове й наше воскресіння.

Св. Літургія в день Пасхи служиться дуже врочисто. Св. Євангеліє того дня говорить про Христове Божество, бо якраз Христове Воскресіння є найкращим доказом Його Божества. Коли є більше священиків то євангеліє читається у кількох мовах. Звичайно в єврейській, грецькій і латинській мовах, бо в тих мовах був напис на хресті Ісуса, а також і в народній мові. Читання Євангелії в різних мочах означає, що Христова наука голоситься на всіх мовах та поміж усіма народами. По кожнім стишку Євангелія буває дзвонення на дзвіниці, що є символом об’явлення Христової величі всьому створінню.

Продовж цілого Світлого Тижня св. двері в іконостасі остаються ввесь час відчиненими на знак, що Христос своїм Воскресінням відчинив нам двері Божого царства, як це співаємо в пасхальному каноні: ..."Ти створив нам райські двері" (6-та пісня). В день Пасхи на св. Літургії, по заамвонній молитві, буває благословення артоса. Артос, з-грецької значить хліб, — і є символом хліба вічного життя — Господа нашого Ісуса Христа. На артосі видніє ікона Воскресіння. Артос цілий Світлий Тиждень стоїть або на престолі, або на тетраподі. У світлу суботу по осібній молитві його роздроблюють і роздають вірним у Томину Неділю.

Народні звичаї

Дуже загальний і люблений у нашому народі звичай це благословення на Великдень їди й печива. По довгім пості св. Церква дозволяє на всяку їду, щоб вірні враз із духовною радістю мали в часі великодніх свят і радість зі земних дарів. Тому їх благословить і звільняє від посту на цілий Світлий Тиждень. Благословення пасхальної їди відбувається врочисто звичайно по св. Літургії на церковному подвір'ї.
З благословенням великодніх пасок у тісній сполуці стоять наші славні крашанки й писанки, їхнє походження має бути дуже давнє. У давніх народів був звичай, щоб перед високою особою не являтися перший раз без якогось дару. Побожне передання каже, що Марія Магдалина проповідуючи Христову науку, була зайшла аж на двір римського цісаря Тиверія, дала йому в дарі червону крашанку зі словами: "Христос воскрес!", і від того почала свою проповідь. За її прикладом пішли інші християни й почали в день празника Пасхи обдаровувати себе взаємно крашанками чи писанками.
Виглядає, що головний мотив, чому якраз яйце грає таку роль у великодніх звичаях є те, що воно стало символом Христового Воскресіння. Як з мертвої шкаралупи яйця родиться нове життя, так і Ісус Христос вийшов із гробу до нового життя. Червона крашанка є символом нашого спасіння через Кров Ісуса Христа. З крашанками й писанками зв'язані різні ігри дітей і старших на Великдень.
Колись у давнині був у нас звичай розкладати вогні У великодню ніч на привітання весни й весняного сонця. За християнської релігії ті вогні стали символом вогнів, що їх розкладали жовніри, сторожачи Божий гріб, та символом привітання Сонця Правди — Воскреслого Христа.


Воскресіння Ісуса Христа


На третій день Ісус Христос Воскрес із мертвих


Пасхальний стіл


Пасхальні свічки


Українські писанки


На третій день Ісус Христос встав із гробу


АКЦІЯ!


Вам подобається образок ???

Ви можете замовити його через Інтернет!


50 коп.


Промінь Любові № 4, Січень 2004, Стаття №2

Надрукувати цей текст?




Новости ХМАО, городов округа,
Hosted by uCoz