Випуск №4, СТАТТЯ №3

 Туринська Плащаниця

Історія Святої Туринської Плащаниці

Протягом декількох століть у соборі італійського міста Турина зберігається велике полотно довжиною 4,3 м, шириною 1,1 м. На його жовтувато-білому фоні виступають розпливчасті плями коричневих тонів — здалеку в цих плямах вимальовуються нечіткі обриси постаті людини і чоловічого обличчя з бородою та довгим волоссям. Легенда свідчить, що це Плащаниця Самого Ісуса Христа. Історія Плащаниці складна і багата на події. Найважливіші з них для віруючих - поховання та Воскресіння Христа, а для всіх — її з'явлення безбожному світові напередодні XX ст.

У 1898р. в Парижі проходила міжнародна виставка релігійного мистецтва. На неї привезли Плащаницю з Турина, як погано збережене творіння давніх християнських художників. Плащаницю повісили високо над аркою, а перед закриттям виставки вирішили сфотографувати. 28 травня археолог і фотограф-аматор Секондо Піа зробив дві фотографії. Один негатив виявився зіпсутим, а другий, розміром 60 х 50 см, ввечері того ж дня він занурив в проявник і заціпенів: на темному фоні негативу виявився позитивний фотографічний портрет Христа Спасителя — Обличчя з неземним виразом краси та благородства. Всю ніч просидів Секондо Пія в благовійному спогляданні, не відводив очей від портрету, що так несподівано явив йому в його домі Христа Спасителя.

"Свята Плащаниця Христова, — роздумував він, — сама якимось чином є фотографічне точним негативом; та ще й з величезним духовним змістом! Цій Святій Плащаниці, цьому дивному в людський зріст негативу більше тисячі років. Але ж нашій щойно винайденій фотографії всього лише 69 років.. Тут, в цих коричневих відбитках з Гробу Господнього, криється незбагненне чудо" Який сенс у з'явленні Святої Плащаниці Христа в кінці XIX ст.? Це був час, коли людство відходило від віри Світоглядом ставала наука, розвивалось переконання, що в майбутньому, І то недалекому, за допомогою математичних формул можна буде розрахувати рух всіх частин всесвіту в часі І просторі В розмовах часто вживався вислів "наука довела" В розмові з митрополитом Філаретом (Дроздовим) якийсь дуже самовпевнений молодий чоловік сказав "А Ви знаєте, Владико, що наука довела, що Бога немає?" Митрополит відповів "Цар Давид тисячоліття тому писав Безумний говорить у серці своїм “Нема Бога”

Секондо Піа сприйняв з'яву Христа на фотографічній пластинці як чудо. В благоговінні він просидів перед Образом, який з'явився перед ним, всю ніч: "Христос прийшов до нас в дім". В ту пам'ятну ніч він зрозумів, що Плащаниця нерукотворна, що жоден художник давніх часів, не маючи найменшого уявлення про негативи, не зміг би її намалювати, зробивши, по суті, майже невидимий негатив. Пізніше Туринську Плащаницю багато разів фотографували в різноманітних променях спектру від рентгенівського до інфрачервоного випромінювання, її вивченням займались криміналісти, судово-медичні експерти, лікарі, мистецтвознавці, історики, хіміки, фізики, ботаніки, палеоботаніки, нумізмати. Скликались міжнародні синдологічні конгреси (від слова зіпсіопе, що значить Плащаниця). Учені різні за національністю та поглядами зробили висновок, що Туринська Плащаниця нерукотворна і несе на собі ознаки глибокої давнини. Прискіпливі криміналісти не знайшли на Плащаниці нічого, що заперечувало б євангельську розповідь про страждання та воскресіння Христа; її дослідження лише доповнюють та уточнюють розповіді чотирьох євангелістів.

1 Першим фактом, що однозначно свідчить на користь давнього близькосхідного походження Плащаниці, є сама тканина — лляне полотно, виткане зигзагом 3 на 1 Такі тканини виготовлялись на Близькому Сході, зокрема в Сірії протягом II — І ст. до Р X І до кінця І ст. після Р X І називались "Дамаск" До того чи після вони невідомі Коштувало таке полотно дорого Використання для Плащаниці Дамаску свідчить про заможність Йосифа, про що говориться в Євангелії ("муж багатий Із Ариматеї" — Мт 27, 57), його повагу до Розп'ятого Крім льону в складі тканини знайдено кілька волокон бавовни середньоазіатського виду.

2. На користь древності Плащаниці свідчать відбитки монет, якими були накриті очі Покійного. Це дуже рідкісна монета, " лепта Пи-лата", яку карбували лише близько 30-го р. після Р.Х., на якій напис "імператор Тіберій" (ТІВЕРЮУ КАІСАРОС), зроблено з помилкою: САІСАРОС. Монети з такою помилкою не були відомі нумізматам до публікації фотографії Туринської Плащаниці.
Лише після цього в різних колекціях було знайдено п'ять подібних монет. "Лепта Пилата" вказує на найбільш давню можливу дату поховання — 30-ї рр. після Р.Х. Неможливо навіть уявити, щоб фальсифікатори середніх віків додумались (та й фізично спромоглися) для виготовлення підробки використати раритетні монети І ст. з винятковими помилками. Таким чином, характер тканини і відбиток на Плащаниці "лепти Пилата" дозволяє визначити її вік між приблизно тридцятими роками та кінцем І ст. після Р.Х., що цілком вкладається в хроногію Нового Завіту.

3. Про давність Плащаниці свідчить і ретельне дотримання обряду римської страти через розп'яття і європейського похоронного ритуалу, які стали відомими в результаті археологічних розкопок лише останніх десятиліть. Особливою науковою цінністю є останки якогось Йоахана, про які детально описано в праці Дж. Вільсона. Цього в середні віки знати не могли. Деякі деталі в середньовіччя уявлялись по-іншому, зокрема, вбивання цвяхів не в долоню, як це зображено на іконах, в тому числі і в середньовічних, а в зап'ястя. Слід відзначити, що слід від цвяху на Плащаниці за формою та розміром точно відповідає формі і розміру цвяха, що зберігається в церкві Святого Хреста в Римі і, згідно з легендою, є одним з цвяхів, якими був розп'ятий Христос. Невже для створення підробки фальсифікатори вивчали цвяхи різних епох та різного призначення чи, знаючи про цвяхи церкви Святого Хреста, намалювали відповідні рани чи виготовили подібні цвяхи, щоб розіп'яти свою жертву?

Згідно з легендою, Плащаниця якийсь час зберігалась у святого апостола Петра-, а потім передавалась від учня до учня. У творах до Костянтинової епохи про неї практично не згадується, бо це була надто велична святиня і відомості про неї могли бути приводом для пошуків її язичницькою владою, що неодмінно привело 6 до ЇЇ знищення. Під час досить поширених тоді гонінь знищувались всі предмети християнського культу, особливо книжки і в першу чергу Євангелії, які переховувались в потаємних місцях і вносились для читання на молитовні зібрання лише на короткий час. Після торжества християнства за імператора Констянтина згадки про Плащаницю частішають.

4. Відомо, що сестра імператора Феодосія II свята Пульхерія в 436р. помістила Плащаницю Христа в базиліку Пресвятої Богородиці у Влахерні, поблизу Константинополя. Про Святу Плащаницю згадує у листі святитель Браулін, єпископ Сарагоський. У 640р. Арнульф, єпископ Галльський, у розповідях про своє паломництво в Єрусалим згадує і про її точні виміри. Про перебування Святої Плащаниці в Єрусалимі в перших роках IX ст. свідчить Єпифаній Монако. Повернення Святої Плащаниці з Константинополя в Єрусалим в VII ст. пов'язано, напевно, з розвитком у Візантії іконоборства (635—850р.) і небезпекою її знищення.

В кінці XI ст. знову з'являються відомості про Святу Плащаницю з Константинополя. Імператор Олексій Комнін в листі до Роберта Фландрського згадує, що "серед найдорогоцінніших реліквій Спасителя в нього зберігаються Похоронні Полотна, знайдені в Гробі після Воскресіння". Згадки про "закривавлену Плащаницю Христа" надибуємо і в "Каталозі Царградських Реліквій" ігумена ісландського монастиря Миколи Сомундарсена за 1137р. За свідченням єпископа Вільгельма Тірського, у 1171р. імператор Мануїл Комнін показував йому і королю Єрусалимському Аморину Святу Плащаницю Христа, яка тоді зберігалася в базиліці Буклеона в Константинополі.

Особливу цінність має повідомлення Миколи Мазарита, який врятував Святу Плащаницю від вогню під час бунту імператорської гвардії в 1201р. "Похоронні Ризи Господні. Вони з полотна і ще зберігають духм'яний запах помазання; вони не розклались, бо покривали та зодягали нате, миром осипане, Тіло Безкінечного в смерті".

Мазарита вразило те, що Христос на Плащаниці цілком нагий — такого не міг собі дозволити жоден християнський художник.

Свідчення про зникнення Плащаниці з Константинополя під час розгрому міста в 1204р. хрестоносцями дає літописець IV Хрестового походу Робер де Кларі: "І серед інших був монастир, відомий під іменем Пресвятої Діви Марії Влахернської, де зберігалась Плащаниця, якою наш Господь був огорнутий. Кожну п'ятницю ця Плащаниця виносилась і піднімалась для поклоніння так, що можна було побачити Лик нашого Господа. І ніхто, чи то грек чи франк, не знав, що трапилось з цією Плащаницею після погрому і пограбування міста". Після зникнення Плащаниці з Константинополя про неї нічого не було відомо, то вона знову з явилась невідомо звідки; ЇЇ викрадали, не один раз вона горіла. Усі ці перипетії в наш час детально вивчені істориками.

5. Вивчення складу пилка, зібраного з Туринської Плащаниці ботаніком Фреєм, який виступив з доповіддю в Альбукерці в 1977р., підтверджує перебування Святої Плащаниці в Палестині і перенесення її у Візантію та Європу. В сполуках пилка переважають або власне палестинські форми, або форми, які зустрічаються поблизу Єрусалиму, а також в сусідніх країнах (39 видів з 49). Європейські форми репрезентовані поодинокими видами. Висновки Фрея цілком співпадають з історичними даними про переміщення Плащаниці. Відповідні карти опубліковані в наукових виданнях.

Результати цих досліджень заперечують європейське походження Туринської Плащаниці. Важко уявити, як середньовічні фальсифікатори, не маючи жодних уявлень про сучасний палинологічний аналіз (вивчення спори та пилку — біол.), але, побоючись викриття нащадками, їздили з Європи в Єрусалим і там збирали пилок рослин, що ростуть лише на околицях цього міста.

Таким чином, на підставі сукупності всіх даних, коротко викладених у п'яти пунктах, вік Туринської Плащаниці датується дуже чітко: від 30 до 100р. до Р.Х.; її близькосхідне походження не викликає сумнівів.  Як встановила судово-медична експертиза Плащаниці, на тілі Померлого було багато прижиттєвих кривавих ран від тернового вінця, від побиття бичами та палицею, а також посмертні виливи від пробиття списом, який вразив, на думку лікарів, плевру, легеню та пошкодив серце. Крім того, є сліди виливу крові в момент зняття з хреста і покладення Пречистого Тіла на Плащаницю.

Страшні сліди тілесних страждань чудом зберегла на собі Свята Плащаниця. Христа багато били. Били палками по голові, перебили перенісся. Вивчаючи Плащаницю, вчені навіть змогли вивчити товщину палиці, яка пошкодила Страждальцю ніс. Завдяки судово-медичній експертизі ми знаємо про муки Ісуса Христа навіть більше і детальніше, ніж про це розповідається в Євангелії.

Його били й бичами. Як свідчить Плащаниця, бичували два воїни: один високого зросту, інший трохи нижчого. Кожен бич в їхніх руках мав п'ять кінців, в яких були зашиті тягарці, щоб плітки міцніше охоплювали тіло, а зриваючись з нього, рвали шкіру. Як вважають експерти, Христа за підняті руки прив'язали до стовпа і били спочатку по спині, а потім по грудях та животі. Коли закінчили побиття, на Ісуса Христа поклали важкий хрест і наказали його нести на місце, де мало відбутися розп'яття — Голготу.

Таким був звичай: засуджені самі несли знаряддя своєї жахливої страти.

Плащаниця зберегла глибокий слід від тяжкого брусу хреста на правому плечі Христа.

Христос, фізично втомлений та знесилений, не раз падав під тягарем Своєї ноші. Під час падіння розбив коліно і важка балка хреста вдарила Його по спині та ногах. Сліди цих падінь та ударів збереглись, за свідченням експертизи, на тканині Плащаниці. Судові експерти-медики зробили висновок, що менше ніж через сорок годин посмертний процес припинився, бо в іншому випадку збереженість плям крові, лімфи і т.д. була б суттєво іншою: на сорокову годину зіткнення всі відбитки розплились би, — їх неможливо було б упізнати. З Євангелії ми знаємо, що Христос воскрес через 36 годин після Свого поховання.

Криміналісти та медики звернули увагу на те, що тіло Розп'ятого легко відділилось від усіх кров'яних згустків, від усіх затвердінь сукровиці і навколосерцевої рідини. Натомість кожний лікар, кожна медична сестра знають, як важко відокремити бинти від присохлих ран. Зняття пов'язок — це дуже важкий та болючий процес. Ще донедавна перев'язки вважалися страшнішими за саму операцію. Христос же вийшов з Плащаниці, навіть не розгорнувши ЇЇ. Він вийшов з неї так, як після Воскресіння проходив крізь зачинені двері. Камінь від гробу був відвалений не для Христа, а для того, щоб в гріб могли ввійти мироносиці та учні Господа.

Як могло відбутися зникнення Тіла з Плащаниці без її розгортання та відриву пораненого тіла від тканини? Власне цей феномен примусив атеїста та вільнодумця професора порівняльної анатомії І. Деляже та атеїста професора хірургії П. Барб'є повірити в Христа і зробитись апологетами та проповідниками Плащаниці. Після ознайомлення з матеріалами досліджень невіруючий професор Сорбони Овелаг поринув в глибокі роздуми і раптом з просвітленим обличчям прошепотів: "Друже мій, Він дійсно воскрес!" Коли невіруючий англієць Вільсон в процесі своїх досліджень почав вивчати Плащаницю, то теж став католиком. Таким чином і медично-судові, й ізотопні дослідження Туринської Плащаниці підводять до визнання факту Воскресіння Христа. Чи всі це визнають?

Як не сприймали і не сприймають Христа, так і не сприймають Його Святу Плащаницю, яка чітко свідчить про страждання та Воскресіння Господа нашого. Ті, хто побачив та вивчив її, увірували, інші ж вигадують різні неправдиві та безглузді пояснення, лише щоб виправдати своє несприйняття Христа.

Наша віра не в Плащаниці, не в раціональному знанні, а в серці, в благоговінні та духовному досвіді. "Щасливіші ті, які, не бачивши, увірували". Плащаниця потрібна для Томи невіруючого. А для того, хто відкидає Бога, вона — неприємна скабка, про яку потрібно забути. Були й люди, які вимагали припинити публікацію матеріалів про Туринську Плащаницю. Коли ми, на урочисте великоднє привітання "Христос воскрес" відповідаємо "Воістину воскрес", то засвідчуємо своє вірування, а в піснеспівах "Воскресіння Христове бачивши" свідчимо про свій релігійний, духовний досвід. Він в нашому богослужінні, наших молитвах та житті, Він — в Таїнстві Святої Євхаристії.

Хронологія Туринської Плащаниці

У тридцяті роки після Різдва Христового, ввечері 7 квітня, Тіло Христа покладено до гробу «в білому простирадлі». У неділю вранці полотно знайдено порожнім. II століття в Едессу (сьогоднішня Урфа в Туреччині) прибуває надзвичайний портрет Ісуса на полотні. 

525 р. - Під час ремонтних робіт в храмі Мудрості Божої в Едессі знову знайдено портрет Ісуса, названий Мандиліоном (хустиною). Це незвичайний портрет, створений не людською рукою, нерукотворний. Його можна порівняти з Плащаницею, складеною в такий спосіб, що дозволяє побачити тільки лице.

944 р. - візантійські війська під час військового походу проти арабського султана Едесси заволодівають Мандиліоном і 16 серпня урочисто привозять його в Константинополь. І тут виявляється, що це насправді складена Плащаниця.

1147 р. - Людвиг VII, французький король, вшановує Плащаницю під час свого візиту до Константинополя.

1171 р. - Мануель І Комненон показує Амальрику, латинському цареві Єрусалиму, реліквії мук, серед них Плащаниця.

1204 р. - Роберт де Кларі, літописець IV хрестового походу, пише, що Плащаниця зникла з Константинополя і надійно схована.

1356 р. - Хрестоносець Жоффрей Чорний передає Плащаницю канонікам в Ліреї.

1389 р. - Петро д'Аркіс, єпископ Тоуерс, забороняє виставлення Плащаниці для загального огляду.

1453 р. - Маргарита Чорна, родичка Жоффрея, заповідає Плащаницю Анні, дружині князя Людвіка ді Савойя.

1506 р. - Папа Юлій II встановлює Свято Плащаниці 4 травня і формуляр Богослужіння Літургії вшановування Плащаниці, водночас дозволяє виставлення Плащаниці для загального огляду.

1532 р. - Пожежа в ніч з 3 на 4 грудня: срібний реліквіяр (рака), в якому зберігається Плащаниця, займається з одного боку, вогонь обпалює полотно вздовж складки, краплі розплавленого металу проникають через декілька шарів тканини. Через два роки монахині-клариски обшивають пошкоджені місця, які помітні і сьогодні.

1535 р. - У зв'язку з військовими діями Плащаниця переноситься в Турин.

1578 р. - Емануїл Філіберт переносить Плащаницю в Турин з метою скорочення паломницького шляху Святому Карпу Боромею, який виконував свій обіт вшанувати Святу Плащаницю. У зв'язку з урочистостями дому Савойя чи з нагоди річниць Плащаниця виставляється для загального огляду приблизно кожні 30 років.

1694 р. - 1 червня Плащаниця остаточно переноситься і розташовується в дзвіниці, побудованій архітектором Джуарино Джуаріні при катедральному соборі в Турині. В цьому ж році благословенний Себастян Вальфре поправляє латки з метою зміцнення полотна.

1898 р. - Перше фотографування Плащаниці, виконане Секондо Піє між 25 і 28 травня. Захоплююче відкриття фотонегативу, з неймовірною точністю детально виявляючого фігуру Людини з Плащаниці. Починаються дослідження, перш за все в області судової медицини.

1933 р. - Плащаниця виставляється на загальний огляд для відзначення 1900-го Ювілею Спасіння.

1939-1946 рр. - під час Другої світової війни Плащаниця переховується в аббатстві Монтеверіні.

1969 р. - З 16 по 18 червня проводяться офіційні дослідження реліквії комісією, скликаною кардиналом Мішелем Пелегріно. Перше кольорове фотографування - Джованні Батиста Юдика Кордиглі

1973 р. - Перше виставлення Плащаниці перед телекамерами (23 листопада).

1978 р. - Відзначається 400-ліття перенесення Плащаниці з Шамбері в Турин, в зв'язку з цим Плащаниця виставляється для загального огляду з 26 серпня по 8 жовтня. Засідання Міжнародного Наукового Конгресу. Багаточисельні італійські та зарубіжні вчені, в своїй більшості зі США, впродовж 120 годин проводили вимірювання та аналізи реліквії з метою проведення інтердисциплінарних досліджень.

1980 р. - 13 квітня особисто для Святого Отця Івана Павла II було організовано виставлення Плащаниці.

1983 р. - 18 березня вмирає Ум-берто II ді Савойя. В своєму заповіті він передає Плащаницю Апостольській Столиці. Але на основі папського рішення реліквія залишається в Турині і передається під опіку та охорону кардинала - архієпископа Анастасіо Баллестреро.

1992 р. - 7 вересня проводиться офіційний огляд Плащаниці експертами різних країн, їм було запропоновано висловити свою думку і рекомендації щодо якнайкращого способу консервації і зберігання Плащаниці.

1995 р. - кардинал Туринський Джованні Сальдаріні, який зберігав Плащаницю, повідомив про майбутні виставлення Плащаниці для загального огляду: в 1998 р. - в зв'язку зі сторіччям виконання перших фотографій Плащаниці і в 2000 р. - в ознаменування двотисячного ювілею Спасіння.

1997 р. - Пожежа, що бушувала в ніч з 11 на 12 квітня, в значній мірі пошкодила дзвіницю, де знаходилась Плащаниця, і поширилася на катедральний собор. Бажаючи врятувати Плащаницю, пожежники були вимушені розбити молотом броньоване куленепробивне скло. 14 квітня комісія, з кваліфікованих і досвідчених спеціалістів, яку скликав кардинал Джованні Сальдаріні, дослідила стан Плащаниці і встановила, що вона не постраждала і не одержала пошкоджень. Кардинал Джовані Сальдаріні, дослідила стан Плащаниці і встановила, що вона непостраждала і не одержала пошкоджень. Кардинал повідомив, що передбачені виставлення Плащаниці заплановані на 1998 і 2000 рр. в Туріні.

При костелі Св. Симона і Св. Олени в 2000 р. створено науково-дослідний центр із вивчення Туринської Плащаниці.


Туринська Плащаниця (Оригінал)



Справжнє лице Ісуса Христа - відбиток з туринської плащаниці (негатив)



Справжнє лице Ісуса Христа - відбиток з туринської плащаниці (позитив)



Катування Ісуса Христа (фрагменти з фільму Страсті Христові)




Рани Ісуса Христа



Зняття з хреста



Поховання Ісуса Христа


АКЦІЯ!


Вам подобається образок ???

Ви можете замовити його через Інтернет!


50 коп.


Промінь Любові № 4, Січень 2004, Стаття №3

Надрукувати цей текст?




Новости ХМАО, городов округа, Стоимость стального уголка тут покупайте у нас.
Hosted by uCoz